«Немає сумнівів у тому, що «справа», побудована на фундаменті російської пропаганди про «секту Мальцева», в якій українські силовики використовували шаблон і методи ОДПУ
Це друга частина розмови з українським детективом, який разом зі своїми європейськими колегами розслідують кримінальну справу Олега Мальцева і встановлюють його замовників (частину першу читатайте за посиланням), — передає видання громадсько-політичний «Вісник Грушевського».
«Ми не закликаємо читачів беззастережно довіряти попереднім висновкам слідства. Разом ми пропонуємо вирушити в подорож у 1929 рік. Це був час, коли в молодій Радянській державі починалися перші «чистки», що торкнулися інтелігенції та академічного середовища.
Далі наводиться дослівна стенограма розмови. Співрозмовник провів детальний порівняльний аналіз справи Олега Мальцева (2024 рік) та «Академічної справи №1803» (1929 рік).
«Академічна справа (справа академіків, Справа Академії наук) — кримінальна справа, сфабрикована ОДПУ проти групи вчених Академії наук і краєзнавців у 1929-1931 роках у Ленінграді, де до 1934 року розташовувалася Академія Наук СРСР».
Академічна справа — політичний процес, сфабрикований у 1929—1931 роках ОДПУ в Ленінградськомувійськовомуокрузі. Став трагічною віхою на шляху «обільшовичення» АН СРСР і сигналом для масових репресій проти інтелігенції по всій країні.
Як я вже згадував, за перші 40 днів роботи групи детективів, ми виявили низку ознак замовного процесу у справі Олега Мальцева. Однак справжнім скарбом для нас стала «Академічна справа №1803».
Щоб почати розмову про початковий шаблон справи Олега Мальцева, достатньо прочитати фабулу справи №1803. Просто замініть у тексті назву вигаданої антирадянської організації на «секту Мальцева» і все стане на свої місця:
«Повністю вигаданий слідчими ОДПУ «Всенародний союз боротьби за відродження вільної Росії» нібито координував контрреволюційну змову в Академії наук, організацію військових осередків і складів зброї, зв’язок працівників Академії з агентами іноземних розвідок, зокрема — через організацію зарубіжних поїздок вчених і конспіративних зустрічей у Парижі, Берліні, Ватикані. Метою «Всенародного союзу боротьби за відродження вільної Росії» були повалення радянської влади і відновлення монархії».
Усе теж саме ми бачимо в інформаційному полі, яке створили зацікавлені особи навколо справи Олега Мальцева: військові осередки, склади зброї, співпраця із зарубіжними спецслужбами і найголовніше — спроба повалення конституційного ладу (в Одесі).
Такі «збіги» завжди викликають жвавий інтерес. Але перш ніж перейти до деталей і порівняння, спробуйте вгадати, чим закінчилася «Академічна справа». Адже на перший погляд тяжкість подібних звинувачень мала б стати фатальною для десятків науковців, яких було заарештовано у цій справі. Особливо в умовах 30-х років у СРСР — період становлення залізної диктатури та нелюдських репресій.
«Через три місяці після винесення вироку він був переглянутий колегією ОДПУ в бік пом’якшення. Вже через кілька років вченим дозволили повернутися до колишньої роботи. Більшості з них повернули звання академіків. Їм було дозволено не тільки займатися наукою, а й викладати у вищих навчальних закладах».
Як бачите, навіть для нещадної радянської репресивної машини дуже швидко стало очевидно, що справа №1803 — це мильна бульбашка, пустушка. Ми впевнені, що у справі Олега Мальцева, незважаючи на воєнний стан у країні, дуже скоро настане перелом. Тим паче зараз — у період впровадження довгоочікуваних демократичних реформ і прагнення до верховенства права в рамках Євроінтеграції.
Однак повернемося в 1929 рік і детально проаналізуємо як виникла справа №1803, не забуваючи при цьому про порівняння зі справою Олега Мальцева.
Дискредитація перших осіб Академії наук.
«Сценаристам «Академічної справи» не відмовиш у логіці вибору «резидента». На чолі «шпигунської мережі» «Всенародного союзу» розробники «сценарію» вирішили поставити сходознавця А.М. Мерварта. Уся його біографія «працювала на сценаристів». Уродженець Мангейма, німець за походженням, Густав Герман Мерварт склав присягу на підданство Росії у 1912 році».
Слідчим ОДПУ було достатньо біографії та німецького коріння, щоб дійти «очевидного» висновку: Мерварт перебував у Німецькій секретній службі, особисто та через залучених ним осіб систематично займався збором секретних відомостей про політичний, економічний і воєнний стан у СРСР і передавав їх своїм шефам Німецького генерального консульства у Ленінграді».
Ідентичні маніпуляції відбуваються і в справі Олега Мальцева. Офіційний речник українських силовиків без тіні сумніву заявляв про зв’язок Олега Мальцева з ГРУ РФ, не маючи при цьому жодних доказів. Наші інсайдери в середовищі українських силовиків, про яких я говорив у першій частині розмови, також підтверджують: заяви про зв’язок Мальцева з ГРУ РФ — абсолютно необґрунтовані.
Апеляції до біографії, зокрема до того, що Мальцев — кримчанин і «підозріло» залишив Крим 2014 року напередодні анексії, — виглядають ще більш безпідставними. Сотні тисяч українців покинули Крим у 2014 році. Вони теж викликають підозри з цієї причини? Чемпіон світу з боксу кримчанин Олександр Усик теж викликає сумніви і підозри в українських силовиків чи це «інше»?
Наука як прикриття злочинної діяльності
«Слідство кваліфікувало будь-які неформальні збори і зустрічі, зокрема й наукові гуртки, як нелегальні антирадянські організації, що стали базою для вербування нових членів міфічного «Всенародного союзу боротьби за відродження вільної Росії».
У справі Олега Мальцева ЗМІ часто використовують ярлик «псевдонауковість», а силовики заявляють про наукову діяльність як про «прикриття». Це ні що інше як спроба створити громадську думку про те, що наука є лише прикриттям злочинної діяльності Мальцева. При цьому ні силовики, ні тим більше ЗМІ не можуть об’єктивно оцінити науковість тієї чи іншої діяльності. Це не плоскість їхнього впливу. Водночас наукова монографія Олега Мальцева зі стендової стрільби отримала десятки позитивних рецензій у середовищі експертів (аж до тренерів Національної та Олімпійської збірної України). Книжка «Безкомпромісний маятник» стала і зовсім настільною для американських і європейських тренерів та експертів з боксу. Теж саме можна сказати про європейські рецензії експертів на книгу «Маестро. Останній пророк Європи» і низку інших наукових праць Олега Мальцева.
Зберігання «небезпечної» літератури
«Вранці 21 жовтня 1929 року комісія з чищення під керівництвом Ю.І. Фігатнера прийшла до Бібліотеки Академії наук, де, зокрема, «опинилися» справжні зречення від престолу Миколи II та його брата Михайла. 13 листопада, виступаючи на закритому засіданні, Фігатнер мало інформував, але багато викривав: «Академія наук перетворилася на сховище всього того, що вороже радянській владі, радянській громадськості. У підсумку перші звинувачення полягали в «зберіганні паперів державної важливості». Другі звинувачення формулювалися як «участь у контрреволюційній монархічній організації». І нарешті у фінальній версії вчених звинувачували у створенні «Всенародного союзу». Так завершилася політизація «Академічної справи №1803».
У справі Олега Мальцева також згадується література, яка нібито виправдовує військову агресію РФ, зокрема «Підручник патріотів РФ». І це незважаючи на те, що 2019 року в Києві відбулася публічна презентація фільму «Ліцензія на злочини», у якому Мальцев, а також низка українських та європейських експертів викрили методи боротьби з інакомисленням режиму Путіна. «Підручник патріотів РФ» став основою фільму.
Та й, чесно кажучи, за наявності «Кримінологічного центру», що функціонує (Мальцев є його керівником), література про методи і способи вчинення різних видів злочинів (зокрема військових злочинів) не може бути підозрілою за умови об’єктивного підходу до розслідування.
Профільні матеріали на столі кримінолога так само природні, як книжка з анатомії у хірурга або таблиця Менделєєва у хіміка.
Тривала оперативна розробка.
«Тепер ми майже безпомилково можемо стверджувати, що завдання на оперативну розробку “Академічної справи” було дано задовго до арешту перших осіб Академії наук. Але навіть незважаючи на це, «сценарій» явно складали по ходу «справи». Народжувалися нові хитросплетіння сюжету і відкривалися для арештів нові «амплуа». Але в той час навряд чи хто припускав, що ОДПУ зачепить академіків».
З огляду на офіційні матеріали справи Олега Мальцева, оперативна розробка велася 1,5 року. Воно почалося у квітні 2023 року і закінчилося арештом у вересні 2024 року.
Один із наших інсайдерів із середовища українських силовиків теж пов’язує тривалу оперативну розробку зі сценарієм, який писали й неодноразово міняли по ходу «справи». Далі пряма мова:
«Найімовірніше, оперативники радісно доповіли київському керівництву про потенційно резонансну справу. Під час війни після таких доповідей справу беруть на особливий контроль. Коли через деякий час «Київ» почав ставити запитання і вимагати результат, оперативникам довелося відповідати за слова, щоб не опинитися на «нулі». Ось оперативники й «гризли землю», аби вийшло хоч щось, щоб передати справу до суду».
Частково цю версію підтверджує адвокат Євгенія Тарасенко. У своєму недавньому інтерв’ю вона заявила: «За останній рік Мальцева намагалися «прив’язати» до кількох кримінальних справ — у ДБР, Нацполіції, СБУ. У ДБР і Нацполіції не вийшло, у СБУ — спрацювало. Правоохоронні органи понад рік шукали хоч що-небудь, щоб реалізувати свої фантазії. Знайшли свідка «з іншої планети» і відео, з контексту якого було вирвано фрази, що лягло в основу підозри і подальших арештів».
Масові арешти.
«Академічна справа велася Повноважним представником ОДПУ в Ленінградському військовому окрузі. Було заарештовано понад 150 осіб, зокрема найбільших вчених-істориків старшого покоління».
У чому українські силовики значно поступилися своїм радянським колегам, так це в кількості арештів. У справі Олега Мальцева сумарно було затримано 8 осіб — Мальцев і 7 його колег із різних НДІ, німецький журналіст. Серед них було заарештовано 4 дівчини — співробітниці «Кримінологічного центру», а також Директор НДІ «Міжнародне судьбоаналітичне співтовариство» (наукова установа, яка продовжує справу угорського психіатра Ліпота Сонді).
Правильні свідчення в обмін на свободу.
«У місцях ув’язнення йшла енергійна обробка підслідних, використовуючи людські слабкості. Головним завданням ОДПУ були свідчення і звинувачення з боку підслідних на адресу керівництва Академії наук. Історики, які пройшли через «справу», з особливою неприязню згадували свідчення доцента ЛДУ А.А. Введенського, який дав детальні свідчення на інших і якого випустили без вироку приблизно через два місяці після арешту».
Українські силовики активно застосовують той самий метод. Серед усіх співробітників і колег Олега Мальцева тільки одна людина погодилася дати «правильні» свідчення — громадянка Киргизстану Каникей Турсунбаєва. За підсумком за участь у «незаконному воєнізованому формуванні» вона отримала… штраф.
Адвокат Євгенія Тарасенко у своєму нещодавньому інтерв’ю висловила сумніви в тому, що такий свідок влаштував би сторону обвинувачення та суд, якби справа стосувалася прокурора чи свідка. Великі сумніви викликає психіатричний стан громадянки Киргизстану.
У своєму допиті від 16.07.2024 року на запитання оперуповноваженого про те, з якої причини Каникей Турсунбаєва припинила співпрацювати з Олегом Мальцевим, громадянка Киргизстану каже таке:
«Я прекратила сотрудничество с Олегом Мальцевым потому, что мне приснился жизненный сон, в котором мой отец с планеты Тиния, гора Тин, сделанная из чистого хрусталя и золота, сказал мне срочно найти его и реализоваться как личность и принять настоящую истину».
Очевидно, що в цьому разі силовики вкотре не тільки змінили сценарій, а й заплющили очі на ймовірні проблеми з психіатричним станом «свідка». Пригадуються слова нашого інсайдера: «Їм потрібно було отримати хоч щось, щоб передати справу до суду».
Подібні «справи» не обходяться без провокаторів. Це, якщо хочете — особливості жанру. Ідейним натхненником «Академічної справи» був щойно обраний до Академії історик М.М. Покровський. Він був людиною могутньою наприкінці 20-х років минулого століття. Зокрема, він обіймав посаду заступника Наркома освіти та очолював Комуністичну Академію.
Але ледь минуло 2 роки від дня смерті М.М. Покровського, як у 1934 році почалася переоцінка його ролі в історичній науці. А вже 1938 року постанова ЦК ВКП(б) розставила всі крапки над «i». Концепцію Покровського і його школи відкрито визнали антимарксистською, яка тлумачила історичні факти перекручено, висвітлюючи їх «з погляду сьогоднішнього дня».
У справі Олега Мальцева провокатора поки що не встановлено, але ми впевнені, що це лише питання часу. Я ж рекомендую цій людині (особисто від себе) вже сьогодні розпочати докладне вивчення біографії М.М. Покровського, оскільки на неї чекає теж саме — викриття і забуття.
Часом збіги в «Академічній справі» (1929 року) і «Справі Олега Мальцева» виглядають, відверто кажучи, містичними. Але логіка фактів вказує на те, що ці збіги не випадкові.
Немає сумнівів у тому, що «справа», побудована на фундаменті російської пропаганди про «секту Мальцева», в якій українські силовики використовували шаблон і методи ОДПУ, розвалиться, як картковий будинок, — так само, як свого часу розвалилася «Академічна справа».
Нам же з вами залишається тільки сподіватися на те, що в сучасній і незалежній Україні більше не буде місця шаблонам і символам радянської влади — таким як ОДПУ, НКВС і КДБ.
Справу Олега Мальцева ще не передано до суду. Триває досудове розслідування і вчений перебуває в СІЗО. Презумпція невинуватості (лат. praesumptio innocentiae) — одна з основоположних засад судового процесу: особу вважають невинною, доки її провину у скоєному злочині не буде доведено в порядку, передбаченому законом, і встановлено вироком суду, що набрав законної сили.
