«…якби в обвинувачів Мальцева справді були б докази, не знадобилося б стільки брехні для обґрунтування справи. Перебільшене зображення його як небезпечного лиходія, неправдиві інтерпретації його намірів і спотворення його наукової роботи на щось зловмисне — усе це створює хибне відчуття провини там, де її немає.«
Це розслідування провели журналісти видання Jewish Review : Джессі Орайн, Девід Ратман і Марк Хершлаг «Справа Мальцева: арешт і переслідування єврейського вченого в Україні».
Починають вони із того, що інцидент із переслідуванням єврейського вченого, академіка Олега Мальцева, заарештованого за політично мотивованою статтею Кримінального кодексу, викликає серйозне занепокоєння. Цей випадок, зазначають вони, порушує важливі питання про безпеку і права вчених в Україні, а також підкреслює значні невідповідності в обставинах його затримання.
«Як журналіст, що працює на перетині культури, політики та ідентичності, я особливо зацікавлений у цій ситуації. Вона віддзеркалює глибокі внутрішні конфлікти українського суспільства і має ширші наслідки для академічної свободи та прав меншин. Доля вченого слугує нагадуванням про крихкість свободи слова в умовах зростаючої поляризації, коли різні точки зору можуть призвести до серйозних наслідків».
Майстри своєї справи, журналісти, пропонують для початку подивитися на особистість, ставлячи запитання «Хто такий академік і доктор наук Олег Мальцев?».
Олег Мальцев — володар двох докторських ступенів: у галузі філософії та психології; член президії Європейської академії наук в Україні (EUASU) та Української академії наук. Він є засновником і головою «Інституту Пам’яті», основним напрямком якого є вивчення людської пам’яті та свідомості. Також Мальцев керує Експедиційним корпусом, який проводить масштабні наукові дослідження в усьому світі для вивчення різних наукових і культурних явищ.
Він є видатною фігурою в міжнародному науковому співтоваристві, і особливо відомий своїм внеском у кримінологію, психологію та соціологію. Академік Мальцев обіймає посаду головного редактора і члена редакційної ради французьких наукових журналів Baudrillard Now і Dogma. Крім того, він — єдиний український учений у редколегії американського журналу American Behavioral Scientist.
Мальцев є автором кількох видатних українських книжок, включно з авторськими монографіями «Психологічний портрет серійного вбивці» та «Робота розуму в режимі виконання завдань». Його дослідження роблять внесок як у наукову літературу, так і зачіпають важливі соціальні проблеми.
Характерною рисою Олега Мальцева є його прагнення до розвитку міжнародного співробітництва та покращення доступу українських науковців до ширшого дослідницького поля. Він активно взаємодіє із зарубіжними колегами, бере участь у міжнародних конференціях і семінарах, що підкреслює важливість наукового діалогу між науковими колами різних країн. Завдяки його зусиллям було реалізовано численні спільні проєкти з інститутами в Європі та Північній Америці, де він ділився своїми науковими результатами та просував ідею активної участі українських дослідників у міжнародних наукових проєктах.
За останнє десятиліття академік Мальцев відродив п’ять наукових спільнот в Україні. Від початку війни він зробив значний науковий внесок, опублікувавши низку праць щодо наслідків війни в Україні в американському виданні, зокрема такі статті, як «Вплив російської воєнної агресії на психологічне здоров’я української молоді», «Воєнні злочини: Їхня природа та параметри» та «Психологічні основи усвідомлення терору: Всебічне занурення у сприйняття українцями терористичних загроз в умовах воєнної напруженості». Його роботи дали змогу зрозуміти психологічні та соціально-політичні наслідки війни, що триває просто зараз, а також сприяли підвищенню значущості української науки на міжнародній арені.
Джером Крейс — Професор ім. Мюррея Коппельмана і почесний професор Бруклінського коледжу Міського університету Нью-Йорка — відзначає унікальний науковий підхід доктора Мальцева:
«Він — цікава особистість, з безліччю різноманітних поглядів, наукових інтересів і видів діяльностей. На мою думку, його підходи створюють особливий простір у науковій діяльності». Він характеризує науковий підхід доктора Мальцева як винятковий і унікальний, що дає змогу Мальцеву робити відкриття, які в іншому разі могли б залишитися непоміченими».
Після цього журналісти аналізують деталі арешту академіка Мальцева
12 вересня 2024 року українська влада заарештувала академіка Олега Мальцева разом із його партнером Костянтином Слободянюком під час широко висвітленої операції, проведеної Службою безпеки України (СБУ). Їх звинуватили в шпигунстві та змові, а українські ЗМІ стверджували, що вони заснували таємну секту тамплієрів в Одесі та планували захоплення державних установ під виглядом наукової та правозахисної діяльності.
Згідно з офіційним пресрелізом СБУ, академік Мальцев і Слободянюк нібито створили оперативний осередок, пов’язаний із російською військовою розвідкою (ГРУ). СБУ стверджує, що ця група готувалася до насильницького захоплення урядових будівель в Одеській області під прямим керівництвом із Москви.
«Групі було доручено здійснити тилові атаки на сили оборони України в разі наступу Росії на стратегічно важливе портове місто», — повідомили в повідомленні представники СБУ. Також у прес-релізі стверджується, що неурядові організації (НУО) нібито використовували як прикриття для вербування учасників групи. Влада також виявила матеріали, імовірно пов’язані з диверсійною діяльністю.
Адвокат Євгенія Тарасенко, яка представляє інтереси Мальцева, висловила занепокоєння з приводу ведення справи і можливих мотивів, які стоять за тим, як її клієнт зображується у ЗМІ. В ексклюзивному інтерв’ю вона охарактеризувала ці звинувачення як елемент ширшої кампанії з його дискредитації.
«Це цілеспрямована стратегія ЗМІ, спрямована на ізоляцію і тиск на мого клієнта, — заявила Тарасенко, — Ми спостерігали подібну тактику в попередніх справах, коли високопосадовці зазнавали публічної дифамації задовго до розгляду їхніх справ у суді».
Тарасенко стверджує, що її клієнт перебував під наглядом української влади з березня 2023 року, але був затриманий тільки у вересні 2024 року. Адвокат також розкрила докази, що вказують на можливі неправомірні дії, зокрема скріншот електронного листа, надісланого колезі Мальцева в грудні 2023 року з пропозицією врегулювати справу в обмін на «невеликий гонорар».
«Він міг легко покинути Україну, коли почалося розслідування, — наголосила Тарасенко, — Але натомість він вирішив залишитися і зустріти ці звинувачення віч-на-віч, продемонструвавши свою прихильність доказу своєї невинуватості».
Наразі доктор Мальцев перебуває у слідчому ізоляторі в Одесі, де йому висунуто обвинувачення за двома статтями Кримінального кодексу України.
Також журналісти звертають увагу на те, що експерти спантеличені невідповідностями у справі Мальцева
Під час ретельного аналізу звинувачень, пов’язаних із ймовірним підпільним угрупованням в Україні, військові експерти та правові аналітики виявили низку невідповідностей, що ставлять під сумнів офіційну версію подій. У центрі обговорення перебуває той факт, що кожна з 64 вилучених одиниць зброї була легально куплена, зареєстрована і дозволена Міністерством внутрішніх справ. Виникає запитання: як мисливська та спортивна зброя, яка перебуває в законному володінні, виявилася замішаною у змові «з метою силового захоплення урядових будівель в Одеській області»?
Одна з фотографій, зроблена під час обшуків за місцем проживання Мальцева, викликає сумніви. На знімку зображено напівавтоматичну рушницю Armsan RS-S1, яка, згідно з українським законодавством, дозволена для цивільного використання. Якщо гладкоствольна зброя зазвичай асоціюється з цивільною діяльністю, то нарізну зброю, залежно від її зовнішнього вигляду, непрофесіонал може легко прийняти за військову. Лише експерт зі зброї здатний провести чітку відмінність, тоді як непідготовлений спостерігач, схильний до впливу сенсаційних новин, може не розбираючись дійти висновку, що ця зброя призначалася для терористичних цілей. Крім того, детальний аналіз наявних судових документів показує, що цієї зброї навіть немає в офіційному списку вилученої вогнепальної зброї. Експерти зазначають, що понад 90% вилученої вогнепальної зброї становить гладкоствольна, призначена для полювання, спортивної або цільової стрільби.
В офіційних прес-релізах стверджується про формування підпільних загонів, включно з підрозділами, які займаються снайперськими операціями, зв’язком і розвідкою. Однак експерти вказують на відсутність у судових документах спеціалізованого обладнання, яке зазвичай супроводжує такі групи. «Якщо ці підрозділи дійсно функціонували, то де ж їхні робочі інструменти?» — зазначив один військовий аналітик, наголошуючи на нестачі матеріальних доказів, що підтверджують існування заявлених загонів.
Для забезпечення своєї безпеки команда доктора Мальцева, як і багато інших цивільних осіб у регіоні, вжила запобіжних заходів, придбавши захисне спорядження: бронежилети, шоломи, балістичні окуляри та інше тактичне обладнання. Це спорядження було необхідним для їхнього особистого захисту в зоні бойових дій. Однак це спорядження було інтерпретовано як доказ передбачуваного плану захоплення влади в Одесі, що підігрівалося сенсаційними заявами ЗМІ про те, що під час обшуків у Мальцева було знайдено вибухові речовини, включно з гранатами. (Забігаючи наперед зазначимо, що в жодному офіційному документі про це не згадується).
Найбільш дивною деталлю у справі Олега Мальцева є хронологія подій. Вогнепальну зброю було вилучено під час обшуків у березні 2024 року, які стосувалися іншої, менш серйозної, юридичної статті та не мали стосунку до подальших звинувачень.
Незважаючи на передбачувану серйозність цієї зброї, що входить до складу так званої диверсійної групи, влада не здійснила жодного арешту в той період. Після березневих рейдів жодних негайних дій не було вжито. Ажіотаж у ЗМІ та арешт Мальцева відбулися лише через сім місяців після вилучення зброї.
Посудіть самі: типовою реакцією на виявлення добре озброєної незаконної групи, яка планує підривну діяльність, були б негайні дії. Арешти було б проведено без зволікання, а справу швидко передано до суду, щоб запобігти можливим збиткам. Однак академік Мальцев продовжував займатися науковою роботою ще кілька місяців після вилучення в нього вогнепальної зброї. Він не втік із країни, не змінив свого розпорядку дня і не виявляв жодних ознак протиправної діяльності, яку йому приписували ЗМІ.
Ця затримка породжує важливе запитання: якщо вилучена зброя справді була частиною незаконного і небезпечного формування, чому влада не здійснила оперативних дій щодо арешту Мальцева і його ймовірних спільників ще в березні?
А далі, журналісти, як це не прикро, наголошують, що ЗМІ виступають інструментом пригноблення демократичних прав.
Збільшення поширеності явища «судового розгляду в ЗМІ», коли преса перебирає на себе роль судді та присяжних, являє собою серйозну загрозу для правосуддя. У резонансних справах висвітлення в ЗМІ може бути настільки сильним, що починає впливати на рішення суддів, які можуть відчути тиск з боку громадської думки. У результаті вердикти, винесені ЗМІ, часто стають де-факто підсумковими рішеннями в суді, кидаючи тінь на справедливість судового процесу.
За словами адвокатів академіка Мальцева, ажіотаж у ЗМІ почався ще до його арешту, постійно наростав і досяг свого піку в день арешту. Хоча справу, як і раніше, розслідують, а ЗМІ, по суті, вже винесли вирок. Прагнення надати справі сенсаційного характеру призвело до появи шквалу неправдивої інформації, частина якої пов’язана з неточністю судових документів. Ці неточності — ймовірно, розраховані на міжнародну аудиторію, не обізнану з тонкощами українських правових баз, — створили небезпечний наратив, який мав мало спільного з реальним розглядом.
У міру зростання висвітлення в ЗМІ ця історія набула самостійного життя, виростаючи як снігова куля з кожною новою публікацією. Медіаексперти виявили понад 20 випадків у справі академіка Мальцева, коли інформація, подана ЗМІ, значно розходилася з дійсністю. Ці розбіжності, що варіювалися від спотворених фактів до відвертих вигадок, створили додаткові спотворення в суспільному сприйнятті цієї справи.
Одним із найяскравіших прикладів стало неправдиве твердження про те, що під час обшуків було знайдено вибухові речовини. У жодному офіційному документі або заяві суду вибухові речовини не згадуються. Навчання Мальцева олімпіскому виду спорту було представлено в пресі як «військова підготовка до повстанської діяльності». Насправді діяльність Мальцева в тирі була добре задокументована і була частиною його досліджень у сфері спортивної стрільби, які проводилися у співпраці з тренерами світового класу та олімпійськими чемпіонами. Однак ЗМІ ці тренування подали як сенсацію і звинувачували вченого в тому, що він навчав «підривний розвідувальний загін».
На цьому спотворення не закінчуються. Кількість легально придбаних гвинтівок, виявлених під час обшуків, спочатку повідомлена як 64, стала предметом суперечок. ЗМІ швидко перетворили це на розповідь про збройне повстання, стверджуючи, що ці гвинтівки входили до складу великої змови із захоплення рідного міста Мальцева. Дослідницькі матеріали для його книги «Людина з помаранчевим прикладом», в якій детально описувалася система міської тактичної стрільби, були інтерпретовані як «керівництва з диверсійної тактики», доповнені вигаданими заявами про плани знищення адміністративних будівель.
Такий образ академіка Мальцева, відомого своєю невтомною науковою діяльністю, віддзеркалює ширшу проблему: готовність ЗМІ навішувати ярлики та очорняти. Його швидко охрестили різними епітетами, такими як «інфоциган», «псевдонауковець» і «лідер культу», водночас ЗМІ приписали йому якості, які слабо співвідносяться з його реальними науковими досягненнями. Незважаючи на наявність двох докторських ступенів від Міністерства освіти України та безліч наукових публікацій, ці заслуги були легко проігноровані пресою, спраглою створити образ лиходія. Безконтрольне використання емоційно забарвлених ярликів зображувало Мальцева як майже міфічного лиходія.
Самі заголовки стали джерелом сенсацій: видання видавали один клікбейт за іншим. Такі фрази, як «Сектанти-зрадники» і «Олег Мальцев: руйнівний культ інфоциганських диверсантів», домінували в новинній стрічці. Ці матеріали часто тиражувалися на низькопробних «сміттєвих» сайтах, що додатково посилювало думку і створювало видимість загальної згоди щодо винуватості Мальцева, попри брак вагомих доказів.
Це лише кілька з 20-ти з гаком епізодів, у яких ЗМІ відхилилися від істини, створивши історію, що суперечить офіційним документам. Фактично, висвітлення справи Мальцева у ЗМІ суперечить засадам журналістської етики, включно з витоком інформації про перебіг розслідування та порушуючи принцип презумпції невинуватості.
Далі журналісти Jewish Review зазначають, що переслідування єврейського вченого та навішування ярликів, — це повторення історії, а саме запозичені у «НКВД».
При уважному розгляді виявляється ще один нюанс, що має критичне значення. Доктор Мальцев, який народився в єврейській родині, є рушійною силою проєкту «Європейська історія єврейського народу», підтримуваного Одеським регіональним відділенням Української академії наук. Його арешт викликає глибокий резонанс, повертаючи до спогадів про час, коли єврейські науковці в Україні зазнавали подібних переслідувань, і порушуючи актуальні питання про взаємозв’язок ідентичності, історії та сучасної боротьби.
Упродовж усієї історії, починаючи від Середніх віків і донині, переслідування євреїв, часто націлене на інтелектуалів та науковців, було постійною темою. Ці переслідування позбавили світ унікальних умів і сповільнили науковий прогрес. Зокрема, єврейські вчені зробили значний внесок у світове знання: від Альберта Ейнштейна до Джонаса Салка єврейські інтелектуали сприяли розвитку таких галузей, як фізика, медицина та психологія. Однак це часто досягалося дорогою ціною. Переслідування єврейських учених, як за етнічним походженням, так і за їхні інтелектуальні досягнення, залишили глибокий слід в історії.
Відголоски історії стають очевидними, коли мова заходить про переслідування академіка Олега Мальцева сьогодні. Хоча ми живемо в іншу епоху і Україна стверджує, що є демократичною країною, агресивна кампанія в ЗМІ та ярлики, що навішуються на Мальцева, такі як «лідер культу» і «диверсант», викликають неприємні асоціації з тактиками репресивних режимів. Доктор наук Мальцев, учений єврейського походження, опинився в центрі тривожної наклепницької кампанії, що нагадує сумнозвісні чистки 1930-х років.
Період терору в 1937-1938 роках, що дістав назву «Великий терор», був спровокований значним загостренням міжнародної обстановки. У той період НКВС розгорнуло організовану кампанію арештів і розстрілів, націлившись не тільки на політичних діячів, а й на вчених, письменників і культурних діячів. Багато представників єврейської інтелігенції стали жертвами цієї хвилі репресій. НКВС звинувачував відомих єврейських учених у «шпигунстві, змовах і диверсіях», проводячи показові судові процеси для підтвердження цих неправдивих звинувачень. Їхні імена були спаплюжені, репутації зруйновані, і багато хто з них втратив життя. Цей трагічний період добре задокументований в історичних джерелах.
Паралелі між цією похмурою главою історії та поточними діями проти академіка Мальцева занадто очевидні, щоб їх не помітити. Звинувачення проти нього, як і в епоху Великого терору, здаються спеціально підібраними для відповідності заздалегідь встановленим позиціям. Його наукові дослідження, особливо роботи в галузі психології та кримінології, було спотворено, щоб створити «докази» його ймовірної причетності до шпигунської та підривної діяльності. З огляду на його кілька докторських ступенів і міжнародне визнання в академічних колах, ці факти зручно забуваються тими, хто прагне його скомпрометувати.
У світлі переслідування Мальцева в Україні варто замислитися над питанням: чи не спостерігаємо ми перші ознаки подібного руйнівного процесу? Чи слід українцям очікувати чогось схожого на події 1 грудня 1934 року, коли було ухвалено відому постанову Президії ЦВК? Ця постанова наказувала прискорений розгляд справ за звинуваченнями в державних злочинах, виключаючи право на апеляцію і прохання про помилування, з негайним виконанням смертних вироків.
Хоча Україна 2024 року і не є Радянським Союзом 1937 року, переслідування такого вченого, як Олег Мальцев, створює тривожні паралелі. Справа Мальцева слугує попередженням для України та всього світу: коли карають за інтелектуальну незалежність, коли факти спотворюються, а ЗМІ слугують інструментом придушення, а не правди, наслідки для суспільства можуть бути катастрофічними. Світ не може дозволити собі повторити помилки минулого.
«Невинний, поки не доведено провину» чи “Винний без розумних сумнівів”?
Під час аналізу безлічі брехні, перебільшень і фальсифікацій, що містяться в газетних заголовках, виникає одне гостре запитання: якщо справа Мальцева сповнена обману, то в чому ж полягає істина? І, можливо, ще важливіше запитання: якщо в обвинуваченнях є хоч крапля правди, чому тоді брехня залишається настільки наполегливою і численною? Ця дихотомія ставить під сумнів саму суть нашого цінного принципу правосуддя — «невинний, поки не доведено вину».
Множинні й добре задокументовані спотворення в цій справі мають спонукати будь-якого спостерігача замислитися. Понад 20 випадків дезінформації — від неправдивих тверджень про наявність вибухових речовин до спотворення результатів наукових досліджень академіка Мальцева — створили завісу, що закриває факти. Якби Мальцев дійсно був винен у тих злочинах, у яких його звинувачують, докази говорили б самі за себе. Однак ми спостерігаємо зворотне: акцент на сенсаціях, домислах і явній брехні. Застосування заголовків, що вводять в оману, розпалювання страху і систематичне спотворення фактів вказує на те, що ті, хто поширює ці історії, більше стурбовані формуванням громадської думки, ніж пошуком істини.
Якби обвинувачення проти доктора Мальцева мало справді переконливі й неспростовні докази, не було б необхідності вигадувати абсурдні деталі. Ці сенсаційні історії, здається, були сфабриковані для створення картини, яка навряд чи співвідноситься з дійсністю.
У будь-якому законному судовому процесі сила звинувачень має бути зіставлена з вагомими доказами. Однак, якщо відкинути емоційну маніпуляцію і шари дезінформації у справі доктора Мальцева, залишається звинувачення, яке практично позбавлене змісту. Холодний аналіз фактів залишає недостатньо підстав для такого серйозного обвинувачення. Від законної купівлі гвинтівок до дослідження спортивної стрільби, яке хибно трактують як навчання диверсії, так звані докази являють собою скоріше ретельно сплановану розповідь, спрямовану на відповідність упередженому висновку, ніж на реальний випадок злочинної поведінки.
Реальність жорстока: якби в обвинувачів Мальцева справді були б докази, не знадобилося б стільки брехні для обґрунтування справи. Перебільшене зображення його як небезпечного лиходія, неправдиві інтерпретації його намірів і спотворення його наукової роботи на щось зловмисне — усе це створює хибне відчуття провини там, де її немає.
Так чому? Чому було зроблено такі цілеспрямовані зусилля для руйнування репутації вченого з міжнародним визнанням? Якщо академік Мальцев дійсно винен, навіщо вдаватися до такої явної брехні? Це не дії впевнених у правоті людей; це більше схоже на відчай — спроба створити настільки заплутану ситуацію, що правду практично неможливо розпізнати.
Але правда, як би глибоко вона не була прихована, має властивість завжди виходити на поверхню. Що більше брехні ми розкриваємо в цій справі, то ясніше стає, що Олег Мальцев може бути жертвою скоординованої кампанії з його дискредитації. Справжня історія — про те, хто стоїть за цією кампанією і чому вони пішли на такі крайні заходи, щоб зганьбити його — ще не розказана. Доти ми залишаємося з однією незаперечною істиною: коли брехні більше, ніж правди, саме правда стає найнебезпечнішою для тих, хто має зиск із дискредитації вченого.
Висвітлення справжніх цілей і методів дискредитації
Справа академіка Олега Мальцева порушує тривожні питання про те, які мотиви тих, хто стоїть за скоординованою кампанією з його дискредитації. На думку експертів, це не просто низка журналістських помилок, а свідома спроба підірвати авторитет видатного вченого. Ступінь продуманості цих статей свідчить про те, що зусилля з руйнування репутації Мальцева були як стратегічними, так і добре організованими. Від самого початку висвітлення у ЗМІ було підозріло агресивним, зі звинуваченнями у зраді, диверсії та шпигунстві, висунутими проти нього до появи будь-яких конкретних доказів.
Мотиви цих дій залишаються незрозумілими. Однак робота Мальцева, особливо його дослідження в галузі психології, кримінології та його дослідження, пов’язане з тактичною стрільбою, могло зробити його мішенню для груп, які прагнуть змусити його замовкнути або нейтралізувати. Є підстави вважати, що його компетенція в цих галузях, поряд із його зв’язками в міжнародному академічному середовищі, загрожувала певним інтересам — чи то політичним, чи то ідеологічним, чи то особистим. Україна, зокрема, це країна, де перетин політики, медіа та особистих розправ часто проявляється складним і неясним чином.
Також існує ймовірність геополітичних мотивів. Створивши у ЗМІ образ Мальцева як проросійського агента або «глави секти», його противники прагнуть зменшити його вплив та авторитет як на внутрішній, так і на міжнародній арені.
Ба більше, стрімкий витік деталей розслідування і готовність ЗМІ публікувати неперевірену інформацію вказують на те, що деякі інсайдери могли бути зацікавлені в тому, щоб зіпсувати репутацію Мальцева до того, як він зможе захиститися в суді. Така стратегія — вести справу в суді громадської думки — забезпечує таке становище, що навіть якщо Мальцев зрештою буде виправданий за всіма звинуваченнями, його ім’я може залишитися заплямованим, що фактично позбавляє його впливу.
Роблячи висновок з усього цього, суд над Мальцевим дає можливість зазирнути в набагато складніші перипетії мотивів та інтересів, ніж це спочатку було подано в ЗМІ. Хоча первинна історія зображувала його як шахрая-науковця, залученого до таємних змов, детальніший аналіз викликає сумніви щодо щирості цих звинувачень, припускаючи, що вони могли бути навмисно створені в інтересах певних осіб. Для організації подібної кампанії з дезінформації особистості потрібні ресурси, координація і конкретний бенефіціар. Питання про те, чи є ці зусилля результатом політичних інтриг, особистої помсти або їх поєднання, залишається відкритим для подальшого розслідування.
Однак зрозуміло, що дискредитація академіка Олега Мальцева — це не просто помилка засобів масової інформації, а скоординовані дії, спрямовані на руйнування його кар’єри, репутації та впливу.
Про справу Олега Мальцева багато матеріалу зібрано тут
Читати оригінал розслідування тут (англ.яз)