18 вересня 1918 р., за правління гетьмана Павла Скоропадського було відкрито Одеський політехнічний інститут. Один з найстаріших технічних вищих навчальних закладів України постав за сприянням видатного інженера та громадсько-політичного діяча Михайла Брайкевича, який у 1917 р. виконував обов’язки одеського тимчасового міського голови.
На момент відкриття інститут складався з 3-х факультетів: механічний – електромеханічне, кораблебудівне та механічне відділення; інженерно-будівельний – інженерно-гідротехнічне і санітарно-технічне відділення; економічний – адміністративно-фінансове і торгівельно-промислове відділення. Тоді до інституту було зараховано 1100 студентів. До професорсько-викладацького складу входили 57 професорів, доцентів та викладачів. Допомогу їм надавали 28 лаборантів та адміністративних працівників. Першим ректором інституту став професор математики, видатний фахівець-артилерист генерал-лейтенант Андрій Нілус. Серед викладачів були видатні науковці: лауреат Нобелівської премії І. Тамм, академіки Л. Мандельштам, М. Папалексі, А. Амелін, М. Аганін, професори К. Кузнєцов, К. Заврієв, Ч. Кларк, І.К. Тимченко та інші.
Протягом десятиріч цей учбовий заклад кілька разів змінював свою назву та адресу. На його базі були створені Одеський інститут інженерів морського флоту (нині Одеський національний морський університет), Одеський інститут зв’язку (нині Одеська національна академія зв’язку), Одеський інженерно-будівний інститут (нині Одеська державна академія будівництва та архітектури), Одеський інститут народного господарства (нині Одеський національний економічний університет) та Севастопольський технічний університет.
У 1993 р. Одеський політехнічний інститут став університетом, а у 2001 р. отримав статус Національного.