2 кинджали, 3 бойових сокири та 2 кістеня під виглядом декору «під старовину» громадянин України намагався відправити в посилках за кордон різним адресатам. На заваді його намірам стали одеські митники.
Всі предмети є археологічними знахідками, які внаслідок реставраційних робіт втратили свій первісний вигляд.
Найстаршим є сарматський залізний цільнокований кинджал з кільцеподібним навершям (руків’ям), датований експертами ІІ ст. до н.е. – ІІ ст. н.е. Ще один кинджал має ознаки іберійського походження та фігурне лезо, так званого, римського типу (І ст. до н.е. – І ст. н.е.)
Одна із трьох бойових сокир відрізняється посиленим лезом та відноситься до скандинавського типу. За висновком експертів, її віком визначено 9-11 ст.
Наймолодша – сокира-бердиш з довгим держаком та лезом у вигляді напівмісяця, датована 17 століттям. Такі сокири призначалися здебільшого для боротьби з ворожою кіннотою.
Досить цікавими предметами ударно-дроблячої дії є кістені. Кулеподібний кістень відноситься до так званої салтівсько-маяцької культури залізної доби (8-10 ст.). Археологічна культура, яка отримала назву від Салтівського могильника та Маяцького городища, набула поширення на території сучасної Харківської та Донецької областей.
А кістенем на ланцюзі користувалися наші пращури на теренах Київської Русі протягом 9-11 століть. У Європі такий різновид холодної зброї називався моргенштерн. Вони була дуже популярними серед військового озброєння багатьох європейських армій аж до середини 15 століття.