Нещодавно український вчений зі світовим ім’ям академік Олег Мальцев та член-кореспондент УАН Костянтин Слободянюк були затримані правоохоронцями. Те, що відбулося і те, що пишуть з цього приводу «жовтеньки» ЗМІ, як говорять в Одесі – дві великі різниці (чит. Інтерв’ю адвоката Тарасенко). Вже немало українських та іноземних вчених висловилися з цього приводу, підримавши своїх колег – так почався міжнародний рух #FreeUkranianScientist. Отже, вашій увазі надається слово Костянтина Слободянюка.
Звернення до тих, кому важливо/цікаво знати позицію другої сторони.
Згоден, два місяці тиші – це великий термін. Проте, на це були свої причини… Наші недруги і вороги очікувано скористалися інформаційним вакуумом. Настав час звернутися до наших приятелів та знайомих, до Вас, шановний читачу. Бо близькі та друзі вже у курсі подробиць.
Знаю, є чимало людей, яким просто недостатньо інформації, щоб скласти особисто для себе повну картину того, що відбувається, і лише після цього робити свої висновки. У своєму зверненні я просто надам ту інформацію, яку особисто маю, плюс – озвучу факти, що наразі перевіряються. А висновки – вже особиста справа кожної людини. Упевнений, це звернення буде ще корисним для тих, чиї рідні та близькі опинилися у подібній ситуації. А саме, коли у кримінальній справі немає жертв, трупів, крові, замахів, фінансових збитків та інших страшилок, а затримані та заарештовані є. Тобто, коли у справі немає нічого, окрім думок та ідей, які декому здалися вкрай небезпечними.
ПЕРШІ 4 МІСЯЦЯ ВІЙНИ. ОДЕСА «ПІД КУПОЛОМ»
Хто з одеситів та гостей міста психологічно був до цього напоготові? Для багатьох все було несподівано. Перші 4 місяці війни занурили всю Україну (Одесу зокрема) у повну невизначеність. І досить швидко на «Привозі» та Соборці, на вулицях міста, у двориках, в офісах та ресторанах обговорювалося, перш за все, питання: «Здадуть Одесу чи ні?». І це не випадково. Адже в історії і сучасної України ми бачили, як «здавали» цілі міста та обласні центри. З початку в таке важко було повірити, але факти – річ сувора. Усі обговорювали ситуацію у Херсоні, Мариуполі. Саме собою, згадували про Крим, Донецьк 2014 року. Нервували: що буде далі…
Можу сказати: добра половина бізнесменів та інших містян Одеси напружено розмірковували про те, як у разі «здавання» захистити своїх рідних, близьких, співробітників та, звісно, майно. Та що там половина: такі думки були майже у всіх. І у нас – також. Ніхто з моїх знайомих не бажав і не хоче бачити тут рашок. Але всім довелося думати за принципом: що робити, якщо той…
У Стівена Кінга є книга «Під куполом». У ній яскраво описано на що може перетворитися звичайна, звичайнісінька людина за певних обставин: мародерства, насильства, звірячі вбивства і зґвалтування у міських умовах. І про таке свідчить чорний досвід самих різних війн. Так, їхні історії потім пишуть переможці – далеко не вся правда потрапляє на такі сторінки. Але пам’ять простих людей все зберігає. Повторюся, що за умов такої невизначеності майже всі обговорювали план «Б» у перші 4 місяці війни. Тепер далеко не всі бажають це пригадувати, але було саме так…
ЕРА ПРОВОКАТОРІВ АБО УСІЧЕНА РЕАЛЬНІСТЬ
Провокатори – це одна з головних діючих деструктивних сил під час війни. Вони паразитують на тілі влади, прагнучи реалізувати виключно власну вигоду. Вони занурюють у гіперреальність спочатку владу, а потім і всю країну. Це вони створюють «поліцію вдач», яка, діючи за протоколами усіченої реальності, може страчувати і помилувати будь-кого.
Жан Бодрійяр, 1976 рік
На початку 2000-х на екрани вийшов багатосерійний фільм «Імперія під ударом». Одним із головних антагоністів став Євно Азеф, еталонний інтриган і провокатор в усіх сенсах. До речі,– зовсім не вигаданий персонаж: реальний герой революційного терору, один з лідерів есерівських бойовиків, борців з російським імператором. І за сумісництвом – штатний співпрацівник царської охранки та німецької спецслужби. З одного боку, він ініціював, планував і брав особисту участь у терористичних акціях, отримуючи за це великі гроші від росіян і німців. З іншого боку, зливав царській охоронці своїх однодумців та достовірну інформацію про поточні справи революціонерів. І що характерно, досить довго користувався значним авторитетом з усіх боків.
В умовах війни в Україні теж існує об’єктивний попит на провокаторів. Сотні військових злочинів, які щодня скоюються на території українських міст, потребують величезних ресурсів. Сьогодні робота силовиків із джерелами INFO є вимушеним заходом.
Силовикам потрібні і Азефи! Проте реальний Азеф перебував в авангарді та у середині терористичного осередку есерів і тому міг постачати царську охоронку достовірною інформацією. В Україні найчастіше під маскою патріотів українські провокатори доступу до достовірної інформації не мають.
Зброя українських Азефів – логіка достатньої очевидності. І це найнебезпечніша деструктивна річ.
Думаю, українські Азефи є скрізь – у бізнес-спільнотах, громадських організаціях, волонтерських рухах, релігійних та субкультурних структурах. Як ви пам’ятаєте, Азеф завжди діє у своїх інтересах. Але, щоб бути корисним та цінним для своїх кураторів, провокаторам доводиться збирати уламки INFO, додумувати контекст, додаючи від себе «пікантних подробиць», які будуть цікаві для силовиків.
Так виникає усічена реальність, про яку писав Бодрійяр:
«Другорядне (деталі, вирвані з контексту) стає ГОЛОВНИМ, а головне стає другорядним або зовсім зникає».
Наукова діяльність (головне) може стати другорядним. І це незважаючи на монографії і статті у Scopus. При цьому вивчення стендової стрільби — олімпійського виду спорту — може легко інкримінуватися, як «прикриття підготовки збройного захоплення Одеси (вириваємо з контексту та додумуємо).
В умовах жорсткого дефіциту часу та вимог Києва щодо швидкого розкриття резонансних злочинів, силовики змушені «хапатися за інформацію» Азефів). Далі йдуть профілактичні арешти, розслідування, розуміння того, що Азефи зливають дезінформацію, перекваліфікація злочинів та інші дії, які відволікають тих самих силовиків від розкриття реальних злочинів.
«Вони просто хотіли, щоб від вас відвернулися друзі. Ми все розуміємо, ми на вашому боці»
Це пряма цитата одного з наших дуже близьких друзів:
« Погляньте, що у Києві відбувається! Що тільки зараз не приписують бізнесу:
— фінансування тероризму
— створення воєнізованих формувань
— фінансування операцій з рашкою.
І це роблять провокатори, заздрісники, незадоволені співробітники, люди з минулого».
Таким чином, як і писав Бодрійяр, спочатку влада занурюється у гіперреальність, а згодом і вся країна.
До речі, у звичайної людини після арешту — 95% оточення зникне, «відхреститься» та сховається подалі. У нашому випадку зникли лише 5%, тоді як 95% залишилися.
ХРОНОЛОГІЯ ПОДІЙ
Про плани силовиків ми знали ще у грудні 2023 року. На пошту адвоката Панченка надійшов лист, суть якого зводилася до пропозиції заплатити гроші за закриття справи, точніше був ультиматум: або $, або Мальцев сяде. Автора листа ми й досі не знаємо. Хоча не виключено, що автором був провокатор, а саме людина з минулого, яка вирішила звести рахунки з шефом (з одного боку) та водночас заробити на нас (з іншого боку). Так само багато разів робив Азеф.
Перша спроба провокатора у лютому 2024 року «примірити» нам 111 статтю (держзрада) закінчилася фіаско. Жодного зв’язку між нами та рашкою силовики знайти не змогли, бо її немає. І це не дивно з огляду на те, скільки шкоди ми завдали РПЦ, починаючи з 2014 року. Про закриття церков УПУ МП ми відкрито говоримо та пишемо останні 10 років. Це було ще до того, як тема закриття УПУ МП стала MAINSTREAM в Україні.
У вересні 2024 року сплив черговий набір «смажених сенсацій», які стали підставами для арештів:
«У них 70 стволів, вони збираються колись захопити Одесу!»
Нічого що йдеться про мисливські та спортивні рушниці?
Нічого, що всі ці рушниці офіційно зареєстровані та були вилучені ще у березні 2024 року? Нічого, що є 5 рішень судів щодо їх повернення власникам? Нічого, що всі 6 осіб, на яких оформлена гладкоствольна зброя, є членами офіційної стрілецької федерації? Нічого що таких федерацій в Україні десятки? І головне — яким чином стрілецька федерація, склад якої у значній частині складається з жінок, за допомогою спортивної та мисливської зброї мали намір захопити владу в Одесі? Чи Мальцев підготував суперлюдей із фантастичного Всесвіту MARVEL?
“Я не заєць, щоб від когось ховатися за кордоном”.
Шеф (прим. редакції: Олег Мальцев) справді повернувся до України після чергової експедиції в Європу у грудні 2023 року. Лист аноніма, пряма загроза кримінальної справи не змінили його планів повернутися до України. Вкрай небезпечно за спиною залишати ворогів із минулого. Ще небезпечніше залишати за спиною провокаторів під час воєнного стану країни.
Під час обшуків було вилучено практично всі електронні носії, все що зберігало на собі як чорнові матеріали, так і написані книги, у тому числі й книги, які Шеф писав у співавторстві з американським колегою про військову злочинність, якраз у той самий час, коли книга мала виходити. Було вилучено практично всі копії, ймовірно, сподіваючись на те, що ця книга не вийде.
ПІСЛЯМОВА…
Про профілактичні арешти
Профілактичні арешти – це термін із блискучого фільму «V – означає Вендетта». Авторів фільму надихнула книга Жана Бодрійяра «Фатальні стратегії». У сюжеті фільму автори моделюють недалеке майбутнє та описують події, що відбуваються у Великій Британії. Зокрема, уряд намагається утримувати свою владу будь-якими засобами. Профілактичні арешти — це один із способів, який став нормою. Людей затримували за думки, наміри – за те, що здавалося уряду небезпечним особисто для членів цього уряду.
Практика профілактичних арештів в Україні, на мою думку, є вкрай небезпечною. Адже ці арешти можна застосовувати до всіх.
А тепер головне:
Я не хочу, щоб це звернення комусь нашкодило! Тому я точно нікого не закликаю до репоста, передруків і так далі. Як говорив на початку – це звернення адресоване насамперед тим, кому важливо/цікаво знати позицію другої сторони!
Слободянюк Костянтин
Джерело листа тут
Член-кореспондент Української академії наук, голова наукової ради Інституту інформаційної безпеки, керівник громадського об’єднання «Kavalier», член експедиційного корпусу, член редколегії журналів «Експедиція» та «Вісник Грушевського», головний редактор газети «Нерозкриті злочини»
Джерело: німецький науковий журнал «Експедиція»