Кілька днів тому в українській пресі, а також на багатьох телеграм-каналах вибухнув шквал повідомлень інформаційного характеру про кримінальну справу українського вченого Олега Мальцева. Пік стався 23 вересня 2024 року, коли Служба безпеки України повідомила, що «знешкодила оперативно-бойову групу російської гру». Свій «п’ятак» вважали за необхідне «помочити» навіть колишні українські політики, які зараз перебувають у Росії, ховаючись від українського правосуддя. Загалом, у загальній інформаційній вакханалії взяли участь усі, висловивши свою «компетентну думку». Такий «бенкет на крові», безумовно, викликав у нас інтерес, оскільки Олега Мальцева ким тільки не називали: зрадником України, диверсантом, інфо-циганом, сектантом, псевдовченим і навіть «тамплієром». Такої різнобічної особи наші журналісти ще не зустрічали, а шквал цькування – безумовно зацікавив. Тож у нас виникло бажання вислухати інший бік, і ми звернулися до адвоката Олега Мальцева Євгенії Тарасенко. Що з того вийшло – читайте нижче.
Євгенія, як адвокат Олега Мальцева поясніть, що сталося? Прокоментуйте заяви у цій справі, які є у ЗМІ та телеграм-каналах.
Євгенія Тарасенко: 12 вересня мій клієнт отримав підозру у скоєнні злочинів за двома статтями Кримінального кодексу України. Наразі він перебуває в Одеському слідчому ізоляторі. Проводиться досудове розслідування. Щодо публікацій у ЗМІ, телеграм-каналах ми можемо точно сказати, що стався витік інформації. Тому що є таке поняття, як таємниця досудового розслідування. Безперечно, коли правоохоронці якусь частину своєї роботи виконують, наприклад, затримують когось, і вважають, що ця людина винна, вони повідомляють про це, але без зазначення прізвищ та фотографій підозрюваних. Цей закон уже давно діє в Україні, і ніхто не має права розголошувати таку інформацію через презумпцію невинності. У випадку з Олегом Мальцевим в Інтернеті буквально розпочалася вакханалія на всіх можливих ресурсах – з іменами, фотографіями та космічними домислами. Аж до якихось смішних речей, наприклад: на одному телеграм-ресурсі писали, що вилучено зброю, за допомогою якої він збирався захоплювати Одесу, а фото прикріпили зі спальним мішком та ножами. Зрозуміло, що у багатьох одразу постало питання – Мальцев збирався захоплювати Одесу за допомогою цих предметів? Тому ми можемо тут точно сказати, що стався витік інформації. Я думаю, що вона була навмисною, і сталася вона з органу досудового розслідування. Тобто хтось кинув цю інформацію на відкуп жовтим третьосортним Telegram-каналам та ЗМІ.
— Навіщо це потрібно?
Євгенія Тарасенко: мені важко сказати, навіщо це потрібно. Я можу тільки припустити. Перше, що хотілося б наголосити — в Україні ця практика давно відбувається. Коли якусь людину заарештовують, то її починають гнобити у ЗМІ, причому гнобити дуже жорстко. Навіщо це робиться? Я можу припустити, що з метою психологічного тиску. Насамперед, на суддів, а також на оточення підозрюваного. Адже кожна людина має певне коло спілкування. І робиться це для того, щоб все оточення розбіглося і людина залишилася сама. Щоб, грубо кажучи, боялися навіть піти до СІЗО та пачку цигарок передати. Таке відбувається вже давно.
Більше того, я вам навіть можу сказати, що в Україні існує певне негласне поняття як «улюблена стаття», від якої всі люди розбігаються як від чуми. Це певний «запит часу». Усе почалося понад 15 років тому зі статті 212 Кримінального кодексу (ухилення від сплати податків), коли вона ще була підстражною, тобто коли за звинуваченням від сплати податків брали бізнесменів під варту. Це справді була страшна стаття, деякі бізнесмени кілька років сиділи у слідчому ізоляторі. І давайте відверто, ухилення від сплати податків — це ж не вбивство, це ж не маніяк, який бігає за людьми містом, як Чикатило. Навіщо таку людину тримати у СІЗО? Зрозуміло, що багато хто цим користувався, у тому числі й недобросовісні правоохоронці. І це не тільки моя думка, адже якщо всі правоохоронці в Україні були б сумлінними, то у нас би не було реформи правоохоронної та судової систем у 2014 році, кримінальних справ щодо хабарів, зловживання службовим становищем тощо.
За кілька років, коли скасували можливе утримання під вартою за ухилення від сплати податків, з’явилася нова «улюблена стаття» 190 (шахрайство). Людей так само брали під варту, у ЗМІ їх таврували «аферистами», їхнє оточення розбігалося, і з ними боялися вітатись у місті. Після 2014 року настав період статті – 191 (присвоєння, розтрата чи заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Паралельно з цим з’явилася тенденція боротьби з корупцією, де також були зловживання. Наведу показовий приклад. Я мала подругу, яка працювала суддею. Одного ранку заходжу в Інтернет, а там на всіх топових ресурсах пишуть, що вона затримана на хабарі прямо у приміщенні суду і додають фотографії. Дзвоню їй, вона не бере трубку – відключено телефон. Через 2 години вона мені передзвонила сама. Виявилося, що вона ще тиждень тому поїхала із сином до Європи і взагалі не знає, що її «затримали на хабарі».
— Усі вже звикли. Корупція непереможна.
Евгенія Тарасенко: Корупція завжди була і буде у будь-якій державі, на жаль. Наступна “улюблена стаття” – це період Ковід-19, коли з’являлися підроблені тести на Ковід, сертифікати вакцинації. Тоді це були найстрашніші статті – за ними працювало ДБР, хоча цими правопорушеннями по суті райвідділ повинен займатися. Були гучні затримання, зокрема з оперативним супроводом співробітників СБУ. Потім почалася війна, і Ковід різко зник не лише в Україні, а й в усьому світі. Така небезпечна хвороба зникла просто за 1 день. І з’явилася нова тенденція, новий запит часу – «все, що на одиницю» – злочини проти основ національної безпеки України. Тобто, що ми можемо сказати? У кожний історичний та політичний період існує «улюблена стаття» з погляду правоохоронних органів, і тенденція може змінитися будь-якої миті часу. Згадайте суддю, який розглядав справу Юлії Тимошенко та виніс їй обвинувальний вирок. Небагато часу минуло, як цей суддя сам опинився у розшуку в Україні, а Юлію Тимошенко звільнили. Ось така «юридична карусель».
– Можна я уточню. Тобто “улюблена” стаття – це та, за яку можна отримати гроші?
Євгенія Тарасенко: у тому числі. І ми можемо про це говорити відкрито, бо існує безліч вироків правоохоронцям, які отримували хабарі та вимагали гроші. Але тут питання не лише у грошах, «улюблена стаття» — це політичний запит часу як частина внутрішньої політики держави. У нас що, до 2022 року в Україні не було шпигунів та зрадників? Не могли ж вони різко всі з’явитися 24 лютого 2022? Особисто я пам’ятаю мало вироків у таких справах до лютого 2022 року. Ось і є політичний запит часу.
— Слухаючи вас, у мене виникає запитання: чому, на Вашу думку, Олег Мальцев став об’єктом якогось переслідування (принаймні в інформаційному просторі)? Судячи з інформації про нього в українській Вікіпедії, він займався виключно науковою діяльністю. Чи це не так?
Євгенія Тарасенко: я можу Вам висловити лише свою суб’єктивну думку. Коли на людину з ранку до вечора з усіх прасок ллють бруд, мимоволі виникає думка, що це замовлення. Зазвичай, коли виходить новина, що когось затримали, її висвітлюють два-три ресурси, за кілька днів це вже нікому не цікаво. Але, вибачте мене, коли майже вся Україна, і зокрема низка російських ресурсів, європейських ресурсів, під час війни займаються якимось академіком, то ми можемо говорити про те, що це замовлення. Пояснити це інакше неможливо.
Більше того, слід зазначити, що на початку грудня минулого року на електронну пошту колеги Олега Мальцева адвоката Ольги Панченко надійшов лист з невідомої електронної адреси, у якому було написано, що стосовно Мальцева проводяться оперативно-розшукові дії департаментом військової контррозвідки СБУ. У цьому листі була пропозиція всі проблеми “закрити за певну подяку”. З одного боку, це було схоже на шахрайство. Хто достеменно писав листа нам невідомо, однак, через 2 місяці після цього у лютому 2024 року до Мальцева прийшли з першими обшуками.
— Тобто відкрито пропонували заплатити?
Євгенія Тарасенко: я даю Вам скрін цього листа. Мені відомо, що Олега Мальцева повідомили про такий лист і його адвокат Панченко звернулася із заявою до СБУ. Олег Мальцев, тоді, до речі, був закордоном і міг просто не повернутись в Україну. Коли 13 вересня Мальцеву обирали запобіжний захід, то сторона звинувачення стверджувала, що якщо його не взяти під варту, то він сховається від суду та слідства. Впевнена, що після таких листів він міг просто не повернутися до України, але повернувся. Крім того, перші обшуки у Мальцева були ще на початку березня 2024 року, а затримали його та звинуватили лише 12 вересня. Тобто якби він хотів «сховатись» у нього на це було півроку, а судячи з того, що про нього тепер пишуть у медіа – кордон він би перейшов без проблем.
– Чи могли б Ви ще прояснити ту версію, яка є у слідства, і яка розганяється в медіа ? Як на сьогоднішній день справи? Без домислів, а за фактом?
Євгенія Тарасенко: щодо розслідування та його подробиць, я не можу нічого сказати. Це таємниця досудового слідства. Тут ви можете звернутися за коментарями до слідчого або прокурора, але вони теж не мають права розкривати цю інформацію. Що я можу сказати з того, що вже публічно і відкрито, і на що таємниця досудового слідства не поширюється.
Перше. Мальцеву звинувачують у створенні незаконного воєнізованого формування. На підтвердження цього, у тому числі на багатьох телеграм-каналах, наводиться список вилученої у нього зброї, яка, між іншим, була вилучена ще 1 березня 2024 року. Перше, на що тут треба звернути увагу: зараз у мене є п’ять судових рішень про те, що ця зброя має бути повернена власнику, і ці судові рішення вже протягом півроку досі не виконані. Вся вилучена зброя зареєстрована у встановленому законом порядку, тобто на кожну вилучену одиницю Мальцев має дозвіл, виданий Національною поліцією України. Більшість цієї зброї – гладкоствольна, вона використовувалася для тренувань олімпійської дисципліни «Скіт» (круглий стенд).
Крім того, Олег Мальцев є керівником Міжнародної асоціації спортивної тактичної стрільби та займається олімпійською дисципліною Скіт (круглий стенд). Паралельно заняттям на круглому стенді Мальцев проводив наукові дослідження, за результатом яких написав уже 4 книги (всі вони є у відкритому доступі на його офіційному веб-сайті ). На ці книги є рецензії як українських, так і закордонних спортсменів. Відповідно, для мене як для захисника очевидно, що «незаконного воєнізованого формування» він не створював. Людина займається спортом, має офіційно зареєстровану зброю, вона як дослідник вчений у цьому плані працює і створює результати. Це ж не на словах – є конкретні результати роботи. Про яке незаконне збройне формування може йти мова?
Щодо тверджень про те, що Мальцев, нібито, хотів захопити Одесу. Знаєте, щоб бути стислою із цього приводу, просто наведу цитату журналіста Станіслава Домбровського: «Мальцев свого часу не зміг паркування віджати у мерії, про яке захоплення Одеси йдеться?». Крім того, за останній рік Мальцеву намагалися «приміряти» наступні статті Кримінального кодексу України -111, 369, 263, 436-2, 361-2 та у рамках цих кримінальних справ у нього з березня 2024 року проводили обшуки, вилучали майно – навіть електронну. сигарету Iqos та ручку Parker вилучили – нібито це засоби негласного знімання інформації. Як ви розумієте, ці предмети було здано на експертизи, це кошти держбюджету. Навіть дорожню валізу у Мальцева вилучили – він то до якого злочину має відношення, він що цією валізою збирався владу захоплювати?
Крім того, після обшуку, який проводився на початку березня 2024 року у нього вдома, зникло фотоапаратури на суму понад 10 000 євро. У квартирі нікого не було і двері виламали, хоча де знаходяться господарі, м’яко кажучи, достовірно було відомо. За цим фактом зареєстровано ЄРДР, проте, як то кажуть «віз і досі там». Слідчий у справі відмовляє у клопотаннях представників Мальцева про допит тих осіб, які були присутні під час обшуку, хоча – це перше, що потрібно зробити. З березня 2024 року вся наукова діяльність Мальцева фактично зупинена, на співробітників чинять тиск, а обшуки, які проводилися 12 вересня, здебільшого були проведені за тими адресами, де вже проводились у березні 2024 року, тобто – повторно.
Зрештою, за Мальцевим зупинилися на 2 статтях. Що ж, «дякую», безумовно, що не в усіх злочинах особливої частини Кримінального кодексу України Мальцеву звинуватили. Виходячи із витраченого часу та сил, складається таке враження, що Мальцев – злочинець номер 1 в Україні. Ви серйозно?
Тому, з урахуванням всього викладеного, моя особиста думка, що це замовлення. Я вважаю, що є зацікавлені особи – недобросовісні співробітники правоохоронних органів, які вводять своїх колег в оману та «підливають олію у вогонь» не з безкорисливих спонукань. Завжди у правоохоронній системі є люди, які використовують владу, дану ним державою, у своїх особистих та корисливих інтересах. Це не означає, що там усі такі.
– Що Ви можете сказати з приводу тверджень, що Мальцев є «псевдовченим»?
Євгенія Тарасенко: Мальцев – двічі кандидат наук в Україні (філософських та психологічних). Тобто він захистив дві кандидатські роботи. Звичайно, будь-які інтернет-експерти, які у своєму житті окрім абетки нічого не прочитали, можуть говорити, що він псевдовчений, але я вважаю, що Міністерству освіти і науки України все-таки видніше. Крім того, Мальцев до його затримання щодня працював і спілкувався зі своїми колегами вченими за кордоном, у відкритому доступі є багато відео міжнародних конференцій. Він має безпрецедентну для України кількість спільних наукових праць з американськими, європейськими вченими. І я щиро впевнена, що таким вченим як Джером Крас, видніше – розуміється Мальцев у тому, що він робить чи ні.
Плюс я Вам дам список , ви можете його опублікувати, — це приблизний список наукових праць Мальцева лише за останні 10 років – цей список займає 8 сторінок друкованого тексту. Будь ласка, беріть, перевіряйте. Назвіть мені в Україні вченого, у якого стільки публікацій у Скопусі, як у Мальцева. Назвіть мені українського вченого, якого з такою ж повагою ставляться на міжнародному рівні? Це ще при тому, що за 20 років Мальцев жодної копійки грошей з українського бюджету не взяв, усі дослідження він проводить за власний кошт.
І що саме для мене незрозуміле — що Україна виграла? У Мальцева безпрецедентні зв’язки у науковій сфері у Європі, США, авторитет серед іноземних колег. Тепер його облили брудом усі кому не ліньки, він сидить у СІЗО. Україна від цього виграла? Чи наші вороги? Питання риторичне.
-У Вікіпедії написано, що Мальцев мав конфлікт з Російською православною церквою і якимось « антисектанським рухом». Це може стосуватися того, що зараз відбувається?
Євгенія Тарасенко: я не маю інформації з цього приводу. Я не можу сказати, що це «замовлення» РПЦ, бо я не маю цьому жодних доказів. Але люди, які були свідками конфлікту Мальцева та РПЦ, пам’ятають, як Мальцеву били машини, таврували його «сектантом» — причому як у російських, так і в українських ЗМІ. Тривало це кілька років.
У 2019 року вийшов художньо-документальний фільм «Ліцензія на злочини», у якому критикувалися методи роботи росії щодо сусідніх країн, зокрема України. Цей фільм навіть внесений до Української Вікіпедії, він є у вільному доступі на YouTube, фільм був офіційно презентований в «Уніан», на прес-конференцію приїжджав колега Мальцева з Бельгії.
Матеріали цього фільму тепер, до речі, використовують проти Мальцева, що саме по собі абсурдно.
Крім того, мені відомо, що так званий антисектантський рух влаштував цькування європейських-колег вчених Мальцева, які разом з ним виступали проти методів російського релігійного екстремізму у Європі та в Україні. Тобто європейських вчених та правозахисників, які разом із Мальцевим не дозволили поширитись цій заразі в Україні ще до 2022 року, тепер інформаційно труять агенти РПЦ. Хто від цього виграв? Питання знову ж таки риторичне.
— Я так розумію, що ви у провину Мальцева не вірите. Але, як то кажуть – «диму без вогню не буває». Що скажете?
Євгенія Тарасенко: скажу, що це все вже в історії було. Сергій Корольов сидів, Микола Козирєв сидів, Стефан Таранушенко сидів, а тепер Мальцев сидить.
І, зверніть увагу, вони всі сиділи за політичними статтями, всі кричали, що вони «вороги народу» і їх треба стратити без суду та слідства. А потім ці люди вимагали розправи над тими, хто відправляв у табори цих вчених. Це все вже було. Історія має циклічний характер.
Але на даному етапі – з огляду на таємницю досудового слідства більше я сказати не можу. Далі ми з колегами працюватимемо по справі та сподіваємося, що рано чи пізно все стане на свої місця.
Список наукових праць академіка Мальцева за посиланням